Контроль поведінки: як навчити цього дитину

Опис розділу: Уявіть собі таку ситуацію. Після довгого робочого дня ви вирушаєте до магазину по продукти. Зробивши всі необхідні покупки, ви йдете до кас, стаєте в чергу й деякий час чекаєте. За кілька хвилин ви вирішуєте перейти в іншу чергу, помітивши, що касир там працює трохи швидше. У новій черзі ви стоїте й знову чекаєте, чекаєте й незабаром починаєте розуміти, що ця черга рухається не швидше попередньої. Ви вирішуєте не втрачати часу й перевірити повідомлення на електронній пошті. Коли всі вхідні прочитані, ви ховаєте телефон і починаєте неспокійно рухатись, метушитись, втрачаючи терпіння. Нарешті настає ваша черга. Ви вивантажуєте всі покупки на конвеєрну стрічку й раптом розумієте, що вони не рухаються до каси, тому що клієнт перед вами сперечається із приводу ціни одного зі своїх придбань. Коли проблема вирішується, касир нарешті вітає вас словами: «Добрий день, як ваші справи?». Ви відповідаєте: «Дякую, нормально, а ваші?». Цікаво, що більшість із нас у подібній ситуації реагують саме так замість того, щоб дати більш достовірну відповідь, наприклад: «Я розгнівана» або «Цей магазин повинен найняти більше касирів», або «Мені довелось втратити в черзі цілих п'ятнадцять хвилин!». Що ж допомагає нам терпіти такі ситуації й не втрачати самовладання? Ця здатність називається контролем поведінки. Що таке контроль та управління власною поведінкою? Контроль поведінки іноді називають «саморегуляцією» й належить він до нашої здатності: • вести себе належним чином завдяки контролю над собою – це може означати прояв контролю над спонуканнями з метою припинити певні дії (наприклад, вживати алкоголь) або, навпаки, діяти певним чином, навіть якщо ми зовсім цього не хочемо (проявляти ввічливість до керівника, хоча він поводиться несправедливо стосовно нас); • керувати нашою енергією, емоціями, увагою й поведінкою, роблячи це соціально прийнятним способом, який допомагає нам у досягненні цілей; • зберігати спокій, зосередженість і пильність; • справлятись із тим, що піддає стресу нашу нервову систему, наприклад, із сильним шумом, втомою, складними ситуаціями, завданнями та дратівливими факторами. Здатність регулювати або керувати поведінкою дозволяє нам зберігати концентрацію уваги у присутності відволікаючих чинників, фокусуватись на найважливішій інформації, дотримуватись черги, правил, чекати, адаптуватись до нових ситуацій, діяти соціально прийнятним способом, пригнічувати спалахи гніву й гідно зустрічати труднощі. Здатність управляти своєю поведінкою не виникає відразу, а розвивається поступово, з індивідуальною для кожної дитини швидкістю. Так, деякі діти краще справляються зі своїми щоденними стресами, ніж їх однолітки. Здатність дитини керувати своєю поведінкою впливає на її подальший розвиток. Це підтвердив відомий експеримент із саморегуляції, в якому чотирирічним дітям давали один шматочок зефіру й казали, що вони можуть з'їсти його відразу ж або отримати кілька шматочків зефіру, але в тому випадку, якщо почекають і не стануть його їсти до того часу, доки дорослі не повернуться в кімнату. Близько 30% дітей проявили терпіння, у майбутньому вони змогли досягти кращих результатів у школі та університеті, рідше демонстрували антисоціальну поведінку й були менш схильні до вживання наркотиків. Зв'язок між контролем поведінки й мовою Існує тісний зв'язок між контролем своєї поведінки й мовою. Дослідження показують, що: • діти ясельного віку з великим словниковим запасом розвивають більш ефективні навички саморегуляції; • діти дошкільного віку із кращими навичками управління поведінкою швидше і краще опановують читання й письмо, збільшують словниковий запас і розвивають математичні навички. При вивченні поведінки дітей із затримкою розвитку мови дослідники виявили, що: • під час занять з логопедом діти з високим контролем поведінки швидше збільшують словниковий запас у порівнянні з дітьми з низьким контролем поведінки. Це пов'язано з тим, що діти, які краще управляють своєю поведінкою, більш уважні й наполегливі при вирішенні поставлених логопедом завдань і від таких занять отримують значно більше користі; • перебуваючи в дитячому садку, діти із затримкою розвитку мови гірше контролюють свою поведінку в порівнянні з дітьми зі звичайним рівнем розвитку мовних навичок – це пов'язано з тим, що в дітей з поганими мовними навичками менше способів виразити себе й пояснити свої емоції. Оскільки існує зв'язок між контролем поведінки та мовою, дуже важливо, щоби батьки, і особливо батьки дітей з мовними труднощами, знали й розвивали здатність дитини до управління своєю поведінкою. Це допоможе їй отримувати більшу користь від занять з логопедом, взаємодіяти із членами сім'ї, однолітками та краще вчитись у школі. Як батьки можуть сприяти розвитку навичок контролю дитиною своєї поведінки? Навчання дітей контролювати свою поведінку полягає не в тому, щоб учити їх сидіти тихо, дотримуватись інструкцій і контролювати самих себе. Ідеться про те, що необхідно забезпечити дітям таке навколишнє середовище, в якому вони зможуть вибирати, усвідомлювати вимоги, відчувати себе розкуто, «випускати пару» й заряджатись енергією для вирішення повсякденних проблем. Ось кілька простих порад, які допоможуть батькам сприяти розвитку навичок контролю поведінки дитини. 1. Ретельно спостерігайте за вашою дитиною – станьте «детективом». Це означає, що батькам необхідно диференційовано висувати певні вимоги до своєї дитини, враховувати та знати ті чинники, які допомагають їй залишатися спокійною, звертати увагу на те, яким чином дитина контролює себе й що примушує її ставати недостатньо або надмірно збудженою. Звертайте увагу на реакцію вашої дитини у відповідь на різні ситуації й заняття. Як тільки ви визначите фактори, які викликають у неї стрес, ви повинні намагатись мінімізувати їх і створити обстановку, в якій дитина зможе залишатися спокійною й зосередженою. 2. Демонструйте саморегуляцію на власному прикладі – у повсякденних заняттях використовуйте слова, дії та «внутрішній діалог», які будуть демонструвати ваш власний контроль своєї поведінки. При цьому цінність внутрішнього діалогу полягає в тому, що він покликаний втілювати ваші думки й почуття у слова. • Вибираючи настільну гру, ви можете продемонструвати дитині, як необхідно контролювати своє спонукання (тобто прагнення й бажання) зробити свій вибір першою: «На цей раз гру вибиратимеш ти, бо минулого разу вибирала я». • Якщо зламалась іграшка, ви можете продемонструвати здатність керувати й контролювати своє почуття прикрості: «О, це так сумно. Я дуже хотіла пограти цією іграшкою разом з тобою. Ну що ж, давай знайдемо іншу іграшку, з якою ми зможемо пограти так само цікаво». • Якщо на дитину чекає складне заняття, ви можете продемонструвати їй навички вирішення завдань і наполегливість: «Так, це складне завдання. А якщо ми спочатку спробуємо вирішити ось цю його частину?». 3. Ознайомте дитину зі словами для вираження думок і почуттів – це допоможе їй контролювати свою поведінку. Ось деякі прості слова, які діти можуть використовувати з раннього дитинства для того, щоб описувати свої емоції: «щасливий», «злий», «страшний» і «сумний». Для дітей з більш розвиненою мовою можна моделювати використання більш складних слів, таких як «почуття», «думати», «прикрість» або «заспокоєння». Ви можете використовувати ці слова, щоб описувати думки й емоції вашої дитини в повсякденному житті. Наприклад, якщо дитина засмучена раптовою зміною в розкладі, ви можете самі втілити її думки у слова: «Ти, здається, засмутився з приводу того, що нам довелося змінити свої плани». 4. Встановлюйте розпорядок дня й чітко озвучуйте свої вимоги – діти гірше контролюють власну поведінку й емоції, коли вимоги нечіткі або вони не знають, що буде далі. Використання розкладу, списків, попереджень про зміни, таймера або будь-яких інших засобів, які дають дітям чіткість і передбачуваність, допомагає знизити рівень стресу та зрозуміти, що буде далі. 5. Заохочуйте ігри з іншими дітьми – якщо вашій дитині важко контролювати свою поведінку, запрошуйте у гру дитину, яка добре володіє навичками управління поведінкою. Так ваш малюк буде вчитись на прикладі іншої дитини. Заохочуйте ігри вашого малюка з дітьми, які вміють дотримуватися черги, очікувати, домовлятися про правила й грати чесно. 6. Допомагайте своїй дитині грати винахідливо – під час рольових ігор діти практикують багато аспектів управління поведінкою. Для того щоб виконувати взяту на себе роль (наприклад, роль лікаря), дитина повинна пригнічувати свої природні реакції й уявляти собі реакції лікаря. Під час рольових ігор діти повинні приймати рішення й виконувати правила, включаючи рішення про використання тієї чи іншої іграшки й розподіл між собою певних ролей. Виконання ролі передбачає планування й демонстрацію різних емоцій і сценаріїв, а також їх наслідків. Заохочуйте рольові ігри дитини, примушуючи її виконувати різні ролі (наприклад, пожежного або офіціанта) й розігрувати ролі з іграшками (наприклад, їхати на іграшковій машині на автомийку). По можливості залучайте до рольових ігор інших дітей. 7. Дозвольте дитині керувати вами в іграх – зацікавленість дитини в іграх та інших заняттях сприяє покращенню концентрації уваги й підвищенню мотивації. Віддавши кермо влади своєму малюку, ви повинні відмовитись від встановлення власного порядку дій і рухатись у напрямку його інтересів. Коли ви дозволите дитині керувати розмовою та грою, то виявите, що ваша взаємодія триває довше й дитина приділяє більше уваги тому, що ви кажете й робите. 8. Грайте в ігри за правилами: уміння дотримуватись правил, встановлювати й застосовувати їх у ставленні до себе – це частина розвитку саморегуляції. Грайте в ігри із простими правилами, у такі як перегони, хованки, прості карткові та настільні ігри. 9. Заохочуйте ігри з фізичним навантаженням – фахівці рекомендують обмежувати час, проведений дітьми перед екранами телевізорів, частіше бувати на відкритому повітрі та грати в ігри, які передбачають фізичне навантаження. Брак фізичних вправ може стати стресовим фактором для організму вашої дитини, а ігри з фізичним навантаженням і заняття фізкультурою покращують здатність контролювати свою поведінку. Групові ігри – це чудовий приклад ігор з фізичним навантаженням – ігор, в які грають з людьми (без іграшок), такі як перегони (у мішках, на «конях») та інші. 10. Дозволяйте дітям робити вибір і ставити перед собою цілі – надання вибору дає дітям деяке почуття контролю над навколишнім середовищем. А постановка цілей допомагає розвивати самоконтроль. Діти можуть ставити перед собою цілі на літні канікули або суботній вечір, планувати ігри із друзями або вибирати одяг на наступний день. Зводячи до мінімуму стреси й вимоги повсякденного життя, створюючи умови, в яких діти можуть залишатися спокійними, уважними й зосередженими, ви допомагаєте їм заряджатись енергією, необхідною для того, щоби взяти уроки із ситуацій і справлятись з повсякденними проблемами. Крім того, допомагаючи дітям покращувати контроль поведінки, батьки сприяють розвитку мовних навичок і кращій успішності дітей у школі.